Відповідають автор(к)и. Галина Ткачук
Галина Ткачук – відома дитяча письменниця. Серед її творів, зокрема, "Книжка про сміття", яка вийшла у Видавництві Старого Лева (ілюстратор: Антон Селлешій).
Чому авторка художніх книжок написала про екологію?
Для цього зійшлося чимало зірок :). По-перше, я не хотіла б усе життя писати книжки одного жанру чи, скажімо, одного напрямку. Писати пізнавальні книжки я люблю так само, як і художні, і після “Книжки про сміття” у мене вийшла ще одна нон-фікшн книжка, цього разу про історію шкіл — “Школознавство”.
По-друге, сміттєва проблема непокоїла мене давно, тому я кілька років обмірковувала книжку на цю тему. Мені важливо було, щоб ця моя робота мала конкретні практичні наслідки.
По-третє, (і це, був, напевно, найголовніший чинник), чудові люди із благодійного проєкту ЛакіБукс запросили мене очолити гурт підлітків для роботи над пізнавальною книжкою. Чи могла я відмовитися? :)
Чи доводилося вам на практиці перевіряти наукові теорії, щоб описати в книзі. Якщо так, то який ваш улюблений експеримент?
Це буде гарний і життєствердний приклад, попереджаю чесно :). У “Книжці про сміття” є мова про теорію розбитих вікон. Я пояснюю її отак: “якщо коротко, ця теорія полягає в тому, що безлад навколо надихає створювати ще більше безладу. Наприклад, кілька пакетів зі сміттям, викинутих біля пляжу, за кілька тижнів можуть плавно перерости у маленьке, а потім й у велике стихійне звалище. Це, так би мовити, темний бік цієї теорії.
Але є й світлий бік: наростання безладу можна спинити, якщо прибрати його джерело”. Мені пощастило жити біля невеличкого природного заказника “Озерне”, у якому, на щастя, діє свілий бік теорії розбитих вікон. Чимало свідомих людей, які живуть навколо, підтримують чистоту нашого “лісочка”, і тому безлад не розростається. Хоча завдяки швидкій забудові навколишніх просторів антропологічне навантаження на цю частинку природи швидко зібльшується. Тож невідомо, як надовго вистачить нинішнього балансу між тими, хто смітить і тими, хто прибирає.
На вашу думку, які атрибути має мати дитяча книжка, щоб читачі не могли відірватися?
Написана так, що автору самому чи авторці самій важко було відірватися від свого тексту. :) Іншими словами, написана із насолодою, однак і з чітким уявленням про своїх читачів і про те, що вже було написано до тебе. Тобто, іншими словами, якщо літературна творчість — це діалог, то варто говорити від серця і від розуму (так можна, я перевіряла цю теорію на практиці :) ), відчувати свого співрозмовника і знати, що цій розмові було сказано до тебе.
І останнє запитання – це прохання про коротку рефлексію про ідею створення спеціального сайту для промоції читання та науки серед дітей? Сайту bookmints.com.ua, де українських видавництва та STEM-центри та дитячі наукові студії та лабораторії презентують свою діяльність, а батьки, вчителі та бібліотекарі – отримують комплексні рішення щодо обрання книжок та дозвілля за напрямками MINT (STEM).
Я ніжно люблю сайти про книжки, особливо дитячі, і працюю саме у команді такого сайту barabooka.com.ua Поєднати промоцію читання та промоцію науки на одному порталі — чудова ідея, читання та наука створені одне для одного :). У такій справі дуже важлива зручність пошуку інформації, точність даних та оперативне оновлення. Це ті нюанси, що їх я бажаю цьому новому проєкту. :)